Після технічного обслуговування в сухому доці моторна яхта була переведена на ремонтну стоянку. Берегове електропостачання було недоступне, і був запущений один з генераторів яхти. Капітану про відсутність берегового електропостачання і запуск генератора не повідомили.
Під час огляду перед рейсом підрядники закрили вентиляційні клапани у машинному відділенні. Поспішаючи залишити док, в екіпажу було недостатньо часу, щоб повністю перевірити їх стан, тому ніхто не помітив, що вони все ще закриті. Через це температура у машинному відділенні підвищилася, і для поліпшення вентиляції було відкрито аварійний люк. Через деякий час у машинному відділенні спрацювала пожежна сигналізація. Капітан швидко оглянув машинне відділення і помітив туман, але без сильного запаху або видимого джерела вогню, і закрив двері.
Механік і матрос вдягли дихальні апарати і увійшли у приміщення. Вони виявили дим біля працюючого генератора і відключили його, щоб мінімізувати ризик пожежі. Однак це призвело до знеструмлення судна. Аварійний люк також був закритий.
Під час реагування на інцидент було виявлено кілька проблем: аварійний пожежний насос був несправним, аварійний генератор не працював, датчики диму та обладнання для перевірки атмосфери були недоступні, а джерело безперебійного живлення пожежної системи вийшло з ладу. Не маючи можливості контролювати машинне відділення, капітан активував систему подачі CO2, яка не cпрацювала належним чином через неправильне налаштування. Капітан і екіпаж не знали, що клапани балонів CO2 необхідно тримати відкритими до повного випорожнення.
Місцеві аварійно-рятувальні служби втрутилися і зробили приміщення безпечним для входу. Подальше розслідування показало, що причиною пожежі став витік гарячих вихлопних газів з несправного випускного клапана, а закриті вентиляційні клапани додатково обмежили циркуляцію повітря у відсіку.
Постановка суден у сухий док і виведення з нього − це складна операція з високим рівнем ризику, яка вимагає дуже чіткої комунікації між підрядниками, верфями та екіпажами суден. Це особливо актуально при передачі відповідальності за технічне обслуговування або експлуатацію судна, його апаратури та іншого обладнання.
Важливо, щоб графік виведення судна з доку залишав екіпажу достатньо часу для проведення ретельної перевірки обладнання і приміщень. Вони також повинні мати можливість повторно перевірити системи, якщо зовнішні інспектори внесуть зміни, як у випадку з вентиляційними клапанами.
Хоча власники можуть надавати перевагу побутовим послугам, системи безпеки повинні бути пріоритетними. Незважаючи на бездоганний зовнішній вигляд великої суперяхти, вона залишається морським судном, де безпека має першорядне значення. Для того, щоб безпека незмінно залишалася головним пріоритетом, необхідні значні зміни в культурі управління.
Крім того, екіпажу потрібен час для ознайомлення з правилами експлуатації і технічного обслуговування обладнання, а також для того, щоб відпраювати дії у звичайних і аварійних режимах роботи.
Не менш важливим є те, що також потрібен час, щоб навчитися працювати в команді. Той факт, що капітан не був проінформований про проблеми з електропостачанням або роботою генератора, говорить про те, що у команди не було можливості працювати як єдиний, ефективний екіпаж. Це включає аналіз (або розробку) відповідних оцінок ризиків для кожного етапу виходу судна з сухого доку та повернення до морських операцій.
Можливості − Після будь-якого технічного обслуговування екіпажу потрібен час для виявлення виникаючих дефектів, забезпечення правильного налаштування обладнання та належної підготовки до безпечної експлуатації.
Комунікація − Про дефекти і неготовність до експлуатації необхідно повідомляти капітану.
Командна робота − Командам потрібен час, щоб злагоджено і ефективно працювати. Керівництво повинно планувати таким чином, щоб у команди сухого доку було достатньо часу для налагодження хорошої командної роботи.
Оповіщення − Якщо у вас на борту виявлено непрацездатні основні засоби забезпечення безпеки, ви би попередили керівництво?