Реакція екіпажу на потенційно небезпечну ситуацію заслуговує на високу оцінку; їх пильність та швидкі дії в кінцевому підсумку запобігли розриву швартових тросів та можливим подальшим проблемам.

CHIRP задаються питанням, чи правильно агент фрахтувальника оцінив придатність причалу, враховуючи погодні умови? Претензії щодо безпеки причалу пред’являються фрахтувальнику, а не власнику, тому вони повинні мати місцевого агента на місці, щоб переконатися в тому, що причал підходящий, і висловити свої побоювання оператору терміналу.

Монтажний блок, на якому кріпляться пари роульсів, вимагає огляду. 90-градусні кути діють на рухомі троси як лезо. Суднобудівникам варто пам’ятати, що такі краї слід враховувати на етапі проектування нового судна. Усунення таких небезпек на даному етапі може значно знизити ймовірність стирання або розриву тросів протягом терміну служби судна. Керівництво OCIMF по швартовному обладнанню (MEG4)[1] містить додаткові рекомендації з проектування і конструкції швартовних систем.

Правильно встановлені швартовні системи необхідні не тільки для безпеки екіпажу, але і для підтримки конструктивної цілісності судна. Ризики, пов’язані з неправильно встановленими швартовами (включаючи потенційну загрозу для життя людей, травми, пошкодження та збільшення витрат) можна ефективно звести до мінімуму, приділяючи велику увагу проектуванню систем та якості будівництва.

У більшості випадків відповідальність за технічне обслуговування залишається за власниками суден, і вони повинні забезпечити усунення таких прихованих небезпек якомога швидше або, найпізніше, протягом наступного періоду технічного обслуговування судна.

[1] https://www.ocimf.org/publications/books/mooring-equipment-guidelines-meg4